Один день з життя журналіста

         Я проходила практику в «Телекомпанії «Львів-ТБ» (зараз «Перший західний») у програмі новин «Очі». Перший тиждень практики я виїжджала на сюжети з журналістами. Було дуже цікаво спостерігати за їхньою роботою, адже кожен з них підходить до завдання індивідуально. Також я відкрила для себе багато чого нового та в майбутньому буду використовувати це в своїй роботі.
        Кожен мій ранок починався з того, що вже за сніданком я «сиділа» в своєму смартфоні та шукала цікаві теми для сюжетів. Після сніданку я збиралася та їхала на практику, де о 9:30 розпочиналося планування. Я приїхала в редакцію, всі зібралися, і ми розпочали активно обговорювати найцікавіші новини Львова, news-room нагадував вулик, де журналісти, як бджілки, вибирали собі теми для сюжетів. Наша нарада підходила до кінця, і редактор Світлана запропонувала мені самостійно зняти сюжет. Я, звичайно, погодилася.
        На сайті Zaxid.net був анонс про відновлення питних фонтанчиків у місті Лева, мені ця ідея дуже сподобалася, тож я вирішила зняти про це сюжет. Для того, щоб детально розкрити цю тему, я подзвонила в прес-центр міськради та домовилася про зустріч з головним архітектором Львова – Юліаном Чаплінським.

         Ми з оператором вийшли зі студії та попрямували на інтерв’ю. Зустріч вийшла дуже цікавою: Пан Чаплінский показав нам план, за яким ці фонтанчики будуть функціонувати, та запевнив, що вже наступного року 7 питних водограїв запрацюють у центрі міста. Потім ми вийшли на площу Ринок, де архітектор показав нам приблизні місця, де будуть стояти ці фонтани. Усі сім водограїв розмістять у центральній частині міста. Планують, що фонтани будуть біля оперного театру, Єзуїтського костелу та статуї Матері Божої. Також два на Площі Ринок і по одному біля Домініканського собору та на площі Данила Галицького.
          Після інтерв’ю я та Володимир вирішили опитати звичайних перехожих про ідею з питними фонтанами. Думки у львів’ян та гостей міста дуже різні. Дехто підтримує цю ідею та вважає її вдалою, тому що влітку у місті важко врятуватися від спеки, а фонтанчики чудово б втамовували спрагу. Проте деякі мешканці міста побоюються, що вода у фонтанчиках буде чистою. На мою думку, таке ноу-хау зробить Львів ще більш туристично привабливим.
           Ми повернулися в редакцію, мені скинули відео, тож я розпочала розписувати сюжет. Розписавши половину, я зрозуміла, що мені потрібне ще одне цікаве інтерв’ю. Допомогти знайти цікаву персону для сюжету допомагали всією редакцією, кожен долучився до цього обговорення, тож запропонували домовитися про зустріч з Петром Радковцем. Ми зустрілися з ним біля Оперного театру та розповіли про ідею міста. Перспективою встановлення питних водограїв тішився львовознавець. “Це не новинка для нашого міста, в радянські часи були не фонтани, а колонки з питтєвою водою” – розповідає пан Петро.
           

            Після розмови я повернулася в редакцію, де дописала свій сюжет. Його перевірив редактор, виправив мої помилки, після чого я пішла начитувати. Це було надзвичайно цікаво, адже мені розповіли, як потрібно дихати, де потрібно робити наголос та в якому ритмі читати, але в мене це ще не дуже добре виходило, тож за мене начитав журналіст.
            Окремо хотіла б розповісти про роботу з оператором. Здавалося б, а що такого надзвичайно складного він робить – ходить з камерою та й знімає. Але ж ні, робота оператора є дуже важливою: правильний ракурс, цікавий кадр, багато різних планів, а все для того, щоб у журналіста вийшов цікавий сюжет, який стане таким же цікавим і для самого глядача.
            Для мене журналістика – це одна з найцікавіших професій, вона дозволяє людині розкрити себе, адже, як ніяка інша робота, дає можливість повної самореалізації. Журналістові цікаво все, що містить інформацію і може зацікавити велику аудиторію. Він завжди в пошуках новин та свіжої інформації в найрізноманітніших сферах життя.
 Ось результат моїх старань.